Мова є однією із найважливіших цеглинок у фундаменті кожної нації.Саме вона поєднує минуле з сучасним, програмує майбутнє цілого народу. Зараз у світі існує близько 6-ти тисяч мов і майже половина з них перебуває під загрозою зникнення. Тому у листопаді 1999 року на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності було започатковано Міжнародний день рідної мови. І хоча це свято відносно молоде, проте свій початок воно бере від трагічних подій 1952 року в Бангладеш, коли влада жорстоко придушила мітингувальників, які протестували проти заборони на використання в країні своєї рідної – бенгальської мови. Цей історичний факт має багато спільного з боротьбою за функціонування української мови, яка століттями зазнавала утисків і гонінь. Варто згадати хоча б такі спроби російської імперії позбавити нас культурної спадщини, як Валуєвський циркуляр (1863), який забороняв друк книжок українською мовою, і Емський указ (1876), спрямований на витіснення української мови із усіх сфер культурного вжитку, обмежуючись лише побутовим спілкуванням. Проте мова вистояла тоді, і зараз вона на сторожі збереження нації, народної самосвідомості.
В умовах воєнної агресії росії мова для нашого суспільства є зброєю в боротьбі за відродження національного духу. Захищати і дедалі утверджувати рідну мову як державну – наше спільне завдання. Тож пишаймося своїми традиціями і мовою і наближаймо Перемогу разом.
