Дев’ятого березня в Україні відзначають чергові роковини від дня народження Тараса Шевченка. Уже так повелося, що березень – Шевченківський місяць. Дев’ятого березня Тарас народився, десятого – помер. Господь вділив йому небагато – 47 років, із яких 24 припадає на кріпацтво, 10 – заслання, і лише 13 випало поетові прожити, за його ж висловом, «на такій волі, як собака на прив’язі».
Сьогодні Шевченко – це беззаперечний приклад людини, яка зробила себе сама. Народившись в сім’ї кріпака, зазнавши численних поневірянь, він попри всі обставини не зламався, а навпаки, завдяки працездатності та бажанню вчитися, став однією з найосвіченіших людей свого часу, людиною енциклопедичних знань.
Лише в одній постаті змогли поєднатися поет, прозаїк, перекладач, публіцист, майстер офорта і графіки, живописець, ілюстратор, маляр, фотограф, мандрівник, винахідник, археолог, філософ, історик, актор, співак, режисер, драматург, театральний критик… І це все шляхом самоосвіти завдяки наполегливій праці.
В історії України ще не було людини, що зуміла так вплинути на уми і серця своїх співвітчизників. Він не був політиком, та на його ідеях сформувались і зросли чимало громадських організацій і партій. Він не був полководцем, але його слово змобілізувало сотні полків, дивізій, цілі армії, підняло до збройної боротьби мільйони українців, здобуло не одну визначну перемогу на полі бою. Він не був дипломатом, проте широта його поглядів, внесок у світову літературу та мистецтво, а головне світоглядні ідеї загальнолюдських братерства та любові, що базувались на християнських цінностях, здобули для України та українців належне визнання та пошану серед світової спільноти.
І зараз його слова: “Борітеся – поборете!” – є гаслом, що підтримують і надають упевненості та сили усьому українському народові впевнено крок за кроком йти до омріяної Перемоги, адже “в своїй хаті своя правда, і сила, і воля”.
