Сьогодні виповнюється 210 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка.
Тарас Шевченко – велетень слова і духу, його поезія живе і дихає навіть через століття. Відтоді, як пролунало перше слово Великого Кобзаря, звучить воно в серцях і душах українців і понині, адже вчить, надихає, закликає боротися за своє, рідне, українське. Він залишив нащадкам духовний заповіт, що передається із покоління в покоління: «Свою Україну любіть. Любіть її… Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть».
Сьогодні, коли наш народ героїчно дає відсіч російському окупанту, виборює свободу та незалежність ціною крові наших захисників та захисниць, вірші поета, його заклики, пророцтва та заповіт є актуальні, як ніколи.
В кожному вірші, кожній строфі ми знаходимо спільність із життєвими викликами сьогодення, і це робить творчість Кобзаря не тільки спогадом про минуле, але й маніфестом сучасності. Сьогодні ми, українці, захищаємося й перемагаємо, маючи за зброю могутні Тарасові слова: «І вражою злою кров’ю волю окропіте!..».
Нехай гордий український дух Великого Кобзаря перебуває завжди з нами. Нехай вогонь його слова запалює і підтримує жагу до Перемоги. Нехай здійсняться його мрії «і на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі».
Слава Україні! Слава українським захисникам! Слава українському генію Тарасу Шевченку!
